Така буденність

Моя душа,мов списаний папір -

зімнений,зжмаканий ,нечистий,

і світ навколо сповнений зневір,

і біль душевний надто пломенистий,..

й сутність рвуть буденності вовки,

вже повсякденність не вража байдужістю,

заполонила злоба геть до кістки

своїм цинізмом,страхом і жорстокістю,

а кулі недовіри розлетілись скрізь,

засіяли бездонні людські душі,

осколки зла вже оселились десь

глибоко.а я витягувати мушу!

Не маю сну,душу знов рве

буденність,заклопотаність,байдужість,

мій Ангеле,не залишай мене,

я так ЛЮБЛЮ,я ВІРЮ у людську великодушність.